<< Главная страница

Ене&IUML;да



Категории Iван Котляревський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Греки спалили Трою, i Еней з ватагою троянцiв, зробивши човни, попливли морем. Це побачила Юнона, яка дуже не любила Енея, сина Венери, i побiгла до бога вiтрiв Еола, щоб той здiйняв бурю на морi й потопив троянцiв. За це вона обiцяла йому дiвку чорноброву. Еол розпустив своï вiтри й зробив страшну бурю. Еней пообiцяв Нептуновi пiвкопи грошей, щоб той утихомирив вiтри. Коли випогодилось, троянцi стали готувати на обiд iз салом галушки, лемiшку й кулiш i всяке iнше, бо любили поïсти, випити, а потiм поспати. Венера, хвилюючись за сина, пiшла до Зевса, який тодi кружав сивуху i оселедцем заïдав. Зевс сказав, що доля Енея вже вирiшена: вiн поïде до Риму, збудує сильне царство, на панщину весь свiт погонить i всiм ïм буде ватажок.  Кораблi Енея довго пливли морем i нарештi пристали до берега, де було мiсто Карфаген. А правила в ньому Дiдона, розумна панi моторна. Цариця закохалася в Енея, щодня влаштовувала бенкети, вечорницi, iгрища, робила все, щоб парубок аж на два роки забув про свою мету, про Рим. Зевс, випадково глянувши з Олiмпа на землю, побачив, як гуляють троянцi, розлютився i послав Меркурiя, щоб той нагадав Енеєвi про його призначення. Еней вночi втiк вiд Дiдони, а вона з горя себе спалила.   II Довго пливли троянцi синiм морем i пристали до сицилiйськоï землi, де правив цар Ацест. ïх прийняли гостинно, од душi почастували. Еней вирiшив улаштувати поминки по своєму батьковi Анхiзу. Поки ïли, пили й гуляли, влаштовували кулачнi боï й iгрища, Юнона послала свою служницю на землю, i та пiдмовила жiнок спалити човни, щоб досадити п'яним чоловiкам. Зайнялася велика пожежа. Еней розлютився, став лаяти богiв i просити дощу. Дощ пiшов, i не всi човни згорiли. Еней iз горя лiг спати i побачив увi снi батька. Анхiз сказав, що все буде добре i хай вiн навiдається до нього в пекло.   III Знову довго пливли троянцi по морю, аж ïм набридло. Пристали вони до Кумськоï землi. Поки всi гуляли, зажурений Еней пiшов шукати дорогу до пекла. I зустрiв у хатцi на курячiй нiжцi страшну бабище. Це була Сiвiлла-пророчиця. Вона взялася вiдвести парубка до батька в пекло, тiльки треба було дати хабаря богу сонця Фебовi та ïй щось. Сiвiлла та Еней дiйшли до нори в якiйсь горi i пiшли пiд землю темнотою. Це була вулиця у пекло, на якiй жили Дрiмота, Зiвота, Смерть, а за ними в ряд стояли чума, вiйна, холод, голод й iншi лиха. Тут були злi жiнки, мачухи, сердитi чоловiки, неправеднi суддi, чиновники, волоцюги, п'яницi. Дiйшли до переправи через рiчку Стiкс. Перевiзник Харон переправив прибулих у пекло. Бiля входу ïх зустрiв страшний пес iз трьома головами. Сiвiлла кинула йому хлiба, i вони з Енеєм проскочили в пекло. Там кипiли в смолi всi грiшники. Найбiльше дiставалося  панам, якi людей мордували i вважали за скотiв. Брехуни лизали гарячi сковороди, скупим вливали розтоплене срiбло в рот, батьки, якi синiв не вчили, кипiли в нафтi в казанах. Еней зустрiв у пеклi Дiдону, вбитих землякiв-троянцiв, став iз ними розмовляти, про все розпитувати в них, навiть реготати. Нарештi зустрiвся з батьком, i той сказав, що вiд Енея буде великий i завзятий рiд; Всiм свiтом буде управляти.   IV Троянцi вiдпливли вiд Кумськоï землi. Спочатку було тихо на морi, потiм розгулялася буря. Коли ж вона вгамувалася, виявилося, що мандрiвники потрапили на острiв до царицi Цiрцеï, яка перетворювала людей на тварин. Троянцi проспiвали молебень Еолу, i той вiтрами вiдвернув ïх вiд бiди. Нарештi припливли до берегiв Тiбру, на латинську землю. Правив там скупий цар Латин, який мав дружину Амату й дочку Лавiнiю. Дiвчина була вродлива, мала багатьох залицяльникiв, але i ïй, i матерi найбiльше подобався Турн — цар рутульцiв (iталiйцiв). Еней наказав троянцям вчити латинську мову, а сам пiшов знайомитися з Латином, взявши багато рiзних подарункiв. Царевi це сподобалося — вiн уже бачив Енея своïм зятем. Юнона не могла спокiйно дивитися на безжурне життя Енея i вирiшила всiх посварити. Пiд час полювання собаки троянцiв розiрвали цуцика няньки Амати; Турновi приснилося, що Лавися його зрадила, i почалися крик, сварки. Турн оголосив вiйну Енеєвi, i з ним у змову вступила Амата, яка не хотiла вiддавати дочку за троянця.   V Еней роздумує, як перемогти Турна, тим бiльше, що олiмпiйськi боги не поспiшали допомагати. Його зморює сон, i ввi снi якийсь старий дiд дає Енеєвi пораду — побрататися з аркадянами, якi були ворогами латинцiв. Еней приносить жертву богам i ïде до Евандра. Той погоджується допомогти i вiдправляє з вiйськом свого сина Палланта. Венера просить Вулкана-коваля зробити ïï синовi мiцну зброю. Юнона через свою служницю попереджає Турна про можливий напад Енея i радить вдарити першим. Той iде на троянську фортецю, але взяти ïï не може. Тодi вiн спалює троянський флот. Венера скаржиться Цiбеллi (матерi богiв), а та — Зевсу. Верховний бог перетворює кораблi троянцiв на сирен, i рутульцi зi страху тiкать.    Знову тихо. На вартi стоять Низ i Еврiал — молодi воïни. Низ ропонує пробратися в рутульський табiр i побити ворогiв. Хоче є зробити сам, адже в Еврiала є стара мати, а в нього нiкого немає. Однак його товариш не погоджується, i вони йдуть разом, бо де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь i матку, лети повинность iсправлять. Багато ворогiв знищили друзi, а як поверталися, натрапили на латинцiв, що йшли у свiй табiр. Юнаки намагаються Сховатися в лiсi, але латинцi ïх вистежили, оточили лiс, що з нього не зшмигнеш нiяк, i почали розшукувати одважну пару. Коли пiймали Еврiала, Низ залiз на вербу, кинув списа i видав себе. Полковник Волсент стратив Еврiала, а Низ засадив вороговi меч i сам полiг, бо всi на його i напали... i голову зняли з плечей. Розпочинається жорстока битва. Турн iде на штурм, троянцi мужньо обороняються; знову втручається Юнона i захищає Турна. Рутульцi б'ють троянцiв, i тi вже хочуть залишити фортецю. Тодi начальник артилерiï починає ïх соромити, нагадувати, що князь за воïнiв нас числить, За внукiв славнiйших дiдiв. Присоромленi троянцi гуртом дружно наступають, i Турн тiкає. VI Боги на Олiмпi почали сваритися, Зевс розгнiвався й суворо заборонив ïм утручатися в людськi справи. Еней через видiння довiдується про те, що сталося в його станi, i йде в наступ. Мужньо б'ється й Паллант, але бiльш досвiдчений Турн убиває його й вiдправляє в рутульський стан. Троянцi насiдають, от-от i Турн поляже. Юнона хитрiстю й любощами домоглася вiд Зевса, щоб той зберiг життя Турновi. Еней пропонує рутульцям помиритися й зробити поєдинок лише мiж ватажками. Латинцi теж були не проти миру. Почався поєдинок Енея i Турна. Юнона знову втрутилась i почала допомагати царевi рутульцiв. Зевс сказав ïй, що все одно Еней стане безсмертним, буде на Олiмпi, тому хай не старається. Еней перемагає Турна, залишеного без допомоги богiв, хоче його помилувати, але, побачивши на ньому Паллантову ладунку, вбиває, щоб помститися за смерть юного лицаря.   Коментар Енеïда — травестiйно-бурлескна поема (травестiйна — бо античнi героï перевдягненi в украïнське вбрання, перенесенi в украïнськi iсторичнi умови; бурлескна — бо подiï й героï змальованi в основному в жартiвливо-зниженому тонi). Чи не вперше в украïнськiй лiтературi твiр написано живою розмовною мовою. Хоч сюжет i назву запозичено з античностi, поема є цiлком оригiнальною, бо зображує реалiï життя украïнського панства (його неробство, iнтриги, сварки), чиновництва (хабарництво), козацтва (мужнiсть i героïзм у вiйськовiй справi, побратимство, розгульнiсть). Опис пекла й раю подано в Енеïдi вiдповiдно до народних уявлень. Поема утверджує не лише оригiнальнiсть украïнськоï лiтератури, а й самобутнiсть украïнського народу та його мови. IВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769-1838) I. П. Котляревський — полтавець, з родини небагатих дворян Навчався в Катеринославськiй духовнiй семiнарiï Полтави, служив у Новоросiйськiй канцелярiï, учителював у помiщицьких сiм'ях. Завжди цiкавився фольклором та звичаями украïнського народу. 16 рокiв провiв на вiйськовiй службi, брав участь у росiйсько-турецькiй вiйнi, виявивши неабиякий вiйськовий та дипломатичний дар. У 1812 роцi вiн сформував украïнський козацький полк для боротьби з вiйськами Наполеона. Весь час знаходився у вирi громадського та культурного життя. Був директором Полтавського театру, наглядачем Будинку виховання дiтей бiдних дворян, попечителем благодiйно-лiкувального закладу в Полтавi. Його найвiдомiшi твори — поема Енеïда i п'єса Наталка Полтавка — написанi живою розмовною мовою. I. П. Котляревського вважають зачинателем новоï украïнськоï лiтератури.

Метки Енеïда, IВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, НОВА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, НОВА, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Ене&IUML;да


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация