<< Главная страница

Наталка Полтавка



Категории Iван Котляревський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I дiя З хати виходить дiвчина Наталка з вiдрами i, пiдiйшовши до рiчки, спiває пiсню Вiють вiтри, вiють буйнi, яку закiнчує словами: Петре! Вернися до мого серця! До неï пiдходить возний Тетерваковський i починає залицятися, освiдчуючись ïй канцелярською мовою. Наталка йому вiдмовляє, говорячи, що вiн пан, а вона сирота, вiн багатий, а вона бiдна, вiн возний, а вона простого роду, - — отже, йому не пара. I хай не жартує, адже все ïï багатство — добре iм'я, яке може постраждати через його розмови. Тут з'являється виборний Макогоненко, спiваючи пiсню-нiсенiтницю Дiд рудий, баба руда. Наталка йде додому, а возний скаржиться Макогоненку на поганi часи, бо стали переслiдувати хабарникiв i крутiïв у земствi й судах. Виборний на це вiдповiдає: Зате нам, простому народовi, добре, коли старшина... не допуска письменним п'явкам кров з нас смоктати... Возний просить виборного посприяти у його сердечному дiлi — умовити Наталку вийти за нього замiж. Макогоненко розповiдає iсторiю Наталки, що вона вiдмовляє всiм женихам, бо любить Петра, годованця ïï батькiв, який пiшов кудись ще чотири роки тому. Жили вони в Полтавi. Старий Терпило — Наталчин батько — став пити, вигнав Петра, розтринькав багатство й помер, залишивши дружину та доньку в бiдностi.  Терпилисi довелося перейти жити в село. А Наталка все сподiвається повернення коханого. Дiвка вона добра, роботяща, себе й матiр римує своєю працею. У цей час Наталка сидить сумна в хатi i шиє. Мати докоряє ïй, що вона вiдмовляє всiм женихам. I Наталка задля спокою матерi обiцяє, що вийде за першого, хто посватається, сподiваючись, що найближчим часом пiсля ïï вiдмов цього не станеться. Аж тут приходить Макогоненко i починає вмовляти Наталку вийти за возного. Матерi дуже подобається такий багатий i письменний жених. Вони вдвох натиснули на Наталку, картаючи ïï, що не жалiє матерi, не хоче забезпечити тiй спокiйну старiсть. Дiвчина обiцяє все стерпiти заради спокою й благополуччя неньки.   II дiя Сiльською вулицею йде парубок Микола. Вiн сирота, без талану, без притулку. Тому вирiшує йти до чорноморцiв, яких любить за ïхнi козацькi звички. У цей час з'являється Петро, наспiвуючи пiсню Сонце низенько, вечiр близенько. Вiн пiсля мандрiв повертається в Полтаву. Парубки розговорилися й одразу заприятелювали, бо обоє сироти. Неподалiк вiд них iз хати Терпилихи виходять возний iз шовковою хусткою на руцi й виборний з рушником через плече — щойно вiдбулося сватання найкращоï дiвчини у селi — Наталки. Петро, почувши це iм'я, починає розпитувати, що за дiвчина та звiдки, i дiзнається, що це i є його кохана. Вiн у розпачi. Микола, побачивши його стан, здогадується, що перед ним Наталчин коханий Петро. I береться допомогти йому. Викликає з хати Наталку. Дiвчина сумує i говорить, що краще у Ворсклу кинутись, нiж вийти замiж за нелюба. Побачивши Петра, вона говорить, що поданий возному рушник нiчого не значить, — вони з коханим все одно будуть разом. На вулицi з'являються возний, виборний i Наталчина мати. Терпилиха лякається, побачивши Петра, i просить його пiти геть, щоб не завадити одруженню. Возний теж проганяє, погрожує матерi в'язницею за зламане слово. Петро, побачивши таке, вмовляє Наталку скоритися, бажає ïй щастя й хоче вiддати грошi, якi заробив, щоб чоловiк потiм не дорiкав ïй бiднiстю. Возний, побачивши щиру любов дiвчини й парубка, вирiшує хоч раз у життi зробити добру справу — вiн вiдступається вiд нареченоï i просить Терпилиху благословити дiтей. Усi в захватi, а Микола проголошує: От також то нашi полтавцi! Коли дiло пiде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються. Наталка спiває свою й Петрову улюблену пiсню Ой я дiвчина Полтавка.   Коментар Ставши директором Полтавського театру, I. Котляревський вiдчув бiднiсть украïнського репертуару. Тому написав п'єсу, в якiй представники простого народу виходять на сцену як героï, гiднi по ваги й наслiдування. Наталка, бiдна проста дiвчина, йде на самопожертву заради спокою матерi — погоджується вийти замiж за нелюбого багатого чоловiка. Коли ж з'являється ïï коханий Петро, вона смiливо бореться за своє щастя, вiдмовляє возному, незважаючи на його погрози. Той чи не вперше в життi виявляє благородство i сприяє поєднанню молодих. Наталка Полтавка — це перша соцiально-побутова драма з селянського життя в усiй європейськiй лiтературi; написана вона з використанням елементiв гумору та сатири й до цього часу з успiхом iде в театрах. IВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769-1838) I. П. Котляревський — полтавець, з родини небагатих дворян Навчався в Катеринославськiй духовнiй семiнарiï Полтави, служив у Новоросiйськiй канцелярiï, учителював у помiщицьких сiм'ях. Завжди цiкавився фольклором та звичаями украïнського народу. 16 рокiв провiв на вiйськовiй службi, брав участь у росiйсько-турецькiй вiйнi, виявивши неабиякий вiйськовий та дипломатичний дар. У 1812 роцi вiн сформував украïнський козацький полк для боротьби з вiйськами Наполеона. Весь час знаходився у вирi громадського та культурного життя. Був директором Полтавського театру, наглядачем Будинку виховання дiтей бiдних дворян, попечителем благодiйно-лiкувального закладу в Полтавi. Його найвiдомiшi твори — поема Енеïда i п'єса Наталка Полтавка — написанi живою розмовною мовою. I. П. Котляревського вважають зачинателем новоï украïнськоï лiтератури.

Метки Наталка Полтавка, IВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, НОВА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, НОВА, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Наталка Полтавка


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация